відповідає анестезіолог

Необхідність передопераційної підготовки, додаткового обстеження, і навіть вибір методу анестезії перебуває у компетенції лікаря анестезіолога. Лікарі інших спеціальностей (неврологи, кардіологи, педіатри, психіатри тощо) не можуть забороняти або дозволяти проведення загальної анестезії – через відсутність спеціальних знань та компетенцій. Усі висновки профільних фахівців, звичайно ж, беруться до уваги анестезіологом.

4 години не їсти і не пити.
Уважно стежте, щоб дитину не погодував хтось інший, щоб вона сама не змогла дістати їжу.
Дитина, яка перебуває на грудному вигодовуванні (потрібне узгодження з анестезіологом).

ВАЖЛИВО: Питні йогурти, киселі, кефір, молоко, газовані напої, будь-які непрозорі рідини і т.д.
прирівнюються до їжі.

Зранку зуби не чистити, щоб дитина випадково не проковтнула воду.

Ми обговорюємо з батьками, щоб одяг був максимально комфортним для сну. Наприклад, це можуть бути трикотажні штанці або колготки та футболка з довгим рукавом. Ми просимо, щоб це не був одяг з пухнастої вовни, щоб було менше декоративної обробки, рюшечок. Не варто одягати боді, білий чи надто ошатний одяг. Головне – зручний, адже маленькому пацієнтові доведеться в ній спати.

Далі стоматолог або відразу починає лікування, або проводить необхідну діагностику стану порожнини рота дитини. Якщо дитина на консультації не була готова співпрацювати з лікарем, не дала стоматологу провести повноцінний огляд, то це робиться, коли малюк уже спить. Потім починається лікування зубів. І весь час, поки дитина в наркозі, поряд з нею в операційній знаходиться дитячий лікар-стоматолог, два асистенти стоматолога, лікар-анестезіолог, сестра-анестезистка.

Препарат забезпечує занурення пацієнта в дуже глибокий сон. І на безболісні маніпуляції його достатньо. Але в будь-якому випадку на моніторі ми завжди зможемо відстежити, наскільки дитині комфортно – чи не почастішало серцебиття та дихання. Зазвичай стоматологи додають інфільтраційну анестезію при видаленні або при лікуванні дуже зруйнованих зубів.

Ми працюємо за тими ж медичними протоколами. З медичної точки зору особливі діти переносять лікування в наркозі так само, як всі інші. Існують особливості в управлінні поведінкою. Наприклад, дітей із синдромом Дауна не можна розлучати із родичем, поки їм дають маску. А ось діти з РАС можуть самі залишити своїх батьків та піти лікуватися за руку з лікарем. У дітей із синдромом Дауна дуже високий поріг больової чутливості, їм рідко буває боляче. Ми враховуємо стан та настрій маленького пацієнта. Але не всіх особливих дітей ми можемо лікувати. Якщо вони отримують препарати, які можуть викликати зміни на ЕКГ, ми не зможемо лікувати їх у наркозі амбулаторно – потрібен стаціонар.

Ми перевіряємо дихання. Прибираємо пристрій, який захищав дихальні шляхи. Вимикаємо подачу препарату. Дитина потихеньку починає прокидатися.

Треба щоб це було не менше, ніж 10-15 хвилин. Більше – на здоров'я. Дуже часто діти досипають своє. Чи не виспалися вранці, чи лікування співпало з денним сном, тоді вони можуть проспати і хвилин 40. І це нікого не турбує, це, навпаки, тішить анестезіолога. Тоді діти прокидаються спокійніші і в більш комфортному стані.
Поки він досипає, ми спостерігаємо за параметрами: ЕКГ, насичення тканин киснем, пульсометрія, артеріальний тиск, температура тіла. Важливо встигнути зняти з дитини всі ці прилади до повного пробудження. Дитина може злякатися дротів у собі.

Є млявість, але на короткий час. А хтось дуже швидко стає бадьорим. Все по-різному, і це не залежить ні від тривалості наркозу, ні від вихідного стану дитини. Часто діти прокидаються як після денного сну – просто розплющують очі.
Що може бути з неприємного: відчуття у роті – кисло, липко. Може крутитися голова короткий час. Ми даємо попити відразу чогось солодкого. Пари ковтків достатньо, щоб стало комфортніше.

Протягом 40 хвилин пацієнт повинен бути тут, у стінах клініки. Ми обговорюємо з батьками, що вони за будь-яких питань можуть звертатися до нас. Даємо пам'ятку, в якій написано, що нормально для післяопераційного періоду, що потрібно робити самим, а коли необхідно зв'язатися з анестезіологом або педіатром. Обов'язково з батьками обговорюємо, що вони зателефонують або напишуть, самі робимо контрольні дзвінки.
Зрозуміло, що ми відпускаємо дитину з клініки, коли вона вже не потребує ні допомоги, ні навіть спостереження персоналу. Варто ретельно доглядати за зубчиками та приїжджати до свого дитячого стоматолога на огляди й професійну гігієну за графіком.